Традиції українського орнаменту в поезії для дітей

Людське безсмертя з роду і до роду
Увись росте з коріння родоводу.
І тільки той, у кого серце чуле,
Хто знає, береже минуле
І вміє шанувать сучасне,
Лиш той, майбутнє
Вивершить прекрасне!

27 квітня для студентів IV курсу заочно-дистанційної форми навчання (спеціальності «Дошкільна освіта») доцентом Атрошенко Г.І. було проведено лекцію-виставку «Бережемо минуле. Традиції українського орнаменту в поезії для дітей», основними питаннями якої були: «Як зберегти і передати нащадкам усі ті кращі надбання національної культури, що були виплекані протягом століття українським народом? Що треба зробити сьогодні, аби й завтра лунала народна пісня і мудре слово, не всихало життєдайне джерело народної мудрості й творчості? Які зусилля докласти, щоб створити таку атмосферу, аби молодь не цуралася національного спадку, щоб не тільки на Заході шукала свої ідеали?».

Звертання до традицій зовсім не означає нехтування сьогоденням. Тільки осмисливши минуле, пізнавши витоки своєї культури та історії, можна чіткіше зрозуміти сьогодення і уявити майбутнє. У час відродження духовності, повернення до народних витоків, ми поступово прямуємо до пізнання самих себе, історії свого народу, повертаємося обличчям до коріння нашої нації, традицій, бо знаємо, що «без коріння нічого не росте, без коріння сохне все живе». Знати свій народ – це знати мамину пісню, яка посіяла в душу дитини зернята добра, це знати і не забувати батьківську хату, це знати бабусину вишиванку, забуту і розтоптану жорстоким часом.

На рушниках виставки була представлена історія народної вишивки України в поезії для дітей, з якої дізнаємося, що рушник, вишитий відповідними візерунками-символами, був неодмінним атрибутом багатьох обрядів: з рушником приходили до породіллі вшанувати появу нової людини, зустрічали і проводжали дорогих гостей, справляли шлюбні обряди, проводжали в останню путь, прикрашали образи та накривали святий хліб на столі, рушники були своєрідною освятою початку справи чи її закінчення.

Зацікавлення студентів були викликані до призначення рушників, до техніки їх виготовлення та вишивання, до поезії Олени Пчілки для дітей про гаму барв на орнаментах різних районів України.